Левченко Максим. Українська національна ідея «Любити Україну».
Любити Україну…
Здавалось би, це звичайнісінька повсякденна фраза, яку ми з Вами вивчили ще в школі у формі вірша Володимира Сосюри, яка щоденно спливає нам перед очима на сіті-лайтах в столиці. «Любіть Україну» чуємо в багатьох піснях, закликах відомих людей, а перед усім від депутатів – згадайте як вдало вами маніпулював пересічний кандидат в можновладці, і запевняв в любові до рідного краю та України, а потім ця любов виявилась ні чим іншим як черговим жорстким згвалтуванням яке не принесло державі нічого, але добряче задовольнило особисті потреби гвалтувальника.
Особливо часто і гостро значення цієї фрази почало осмислюватись під час Революції гідності та подальшої ситуації на Сході України, коли громадськість почали ділити на патріотів і не патріотів, а свою любов до Батьківщини довелось виявляти не лише на словах, а і реальними справами.
В кожного з нас, безумовно є своя точка зору що таке «Любити Україну», але чи задумувався хтось що це простісіньке гасло може стати повноцінною національною ідеєю? Вас навідувала думка, що можливо ми так живемо тому що не вміємо любити, щиро і по-справжньому. Не маму чи тата, не симпатичну дівчину чи хлопця, не сало чи вареники, а саме Україну – як щось невід’ємне, те що характеризується теплотою душі, ясністю думок, рівнем компетентності. Іноді мені здається, що все те що нині переживає наша країна через те, що ми не достатньо любили: в нас заклали, що Схід і Захід різні, чужі одне одне одному. Нам навмисне втовкмачили, що західна частина України це «бандерівці», а східна – це якийсь «лугандон» чи і того гірше. Нам нав’язували різні інтереси, різних політиків, різні смаки, ми рідко їздили одне до одного в гості – ми не любили одне одного по справжньому, не були близькими. Нас відволікали від того що дійсно має бути важливим, нав’язуючи те, що було вигідно тій чи іншій владі, і від того більшість з нас закрились в собі, почали жити лише для себе, вітаючи двоюрідних і троюрідних братів і сестер, старих друзів лише зі святами і то не завжди. Ми не цікавились реальними проблемами один одного, не намагались відшукати спільну мову, і що ми від того отримали? Разом з братерською любов’ю до ближнього, нами було втрачено цілісне поняття - любов до України, як свого рідного дому, всього того спільного що об’єднує нас на цій землі, в кордонах цієї держави.
Адже що таке любити Україну?
Любити Україну – це стояти на сторожі її незалежності, захищати її суверенність, готовність прийти їй на допомогу в разі потреби.
Любити Україну – це ставити її державні інтереси попереду своїх, позиціонувати себе як рівноправного громадянина цієї країни. Для чиновника це означає дослухатись, мислити і діяти в інтересах громади, не красти, не лобіювати чиїсь приватні інтереси, не зачаровуватись, бути зацікавленим у розвитку свого регіону, розуміючи що разом з щасливим і комфортним життям кожної окремої людини таким же буде і твоє життя – за принципом «І собі, і людям».
Любити Україну – це цінувати своє коріння, і землю на якій ти народився. Не шукати щастя по світах, не тягнути туди сусіда на навчання чи роботу, а якби скрутно не було лишатись на своїй землі і робити все для того, аби завтра Європа прийшла у твій дім, а не ти став блукальцем її безмежних просторів, перекотиполем, що не може відшукати рідного кутка. Обмін досвідом зі світом – це добре, це частина великого глобалізаційного процесу, та і наш великий геній Шевченко заповів нам «Чужому научайтесь і свого не цурайтесь». Але, в той же час, світ стає ближчим і будь-що колись неможливе тепер легко зробити з допомогою мережі інтернет (закінчити університет, якісь курси, чи заробляти гроші дистанційно перебуваючи в Україні). Головне бути не роздільним зі своєю землею, бо Батьківщину, як і матір, не обирають.
Любити Україну – це дотримуватись її законів, звичаїв і традицій, підтримувати своє. Потрібно пишатись своїм історичним минулим, знати і розуміти, які випробування перенесла твоя мова, культура, віра, земля. Ти, як громадянин, повинен взяти не себе відповідальність аби це ти і твоє покоління не втратили цього багажу, і зберегли його для своїх дітей та онуків, збагативши його своїми все новими і новими надбаннями. Купуй українське, дивись українське, читай українське.
Любити Україну – це вміння допомогти ближньому. Не бути байдужим до чужої біди, можливо пожертвувати останнім, але допомогти, врятувати, порадити, допомогти. Бути відкритими, дружніми, будувати довіру до людей, бути повноцінним членом суспільства і перебувати з ним в постійній комунікації. Гуртом і батька легше бити – вже тисячі разів перевірена в усіх планах практика в Україні.
Нарешті, любити Україну – це з впевненістю дивитись у завтрашній день, сіяти зерна добра і справедливості. Визначитись, чим ти можеш бути корисним для суспільства, і чесно робити свою роботу. Щодня давати собі відповідь, що сьогодні ти зробив для своєї країни. Просто бути собою, бути українцем, здоровим патріотом, якийсь переймається своєю долею в цій країні. Розуміти, за що ти любиш цю країну, і що робити для того аби полюбити її ще сильніше.
Разом ми можемо скласти багатотомник про те, що таке любити Україну, але, якщо сказати в кількох ємких словах, то любов до своєї країни – це поклик душі, це або є або цього немає. Не можливо цьому навчитись, але ніколи не пізно зрозуміти що ти її любиш. Любити Україну – це бажання жити, творити і врешті померти на цій землі, а можливо і за неї. Лише на любові, братерстві і взаємоповазі ми збудуємо щасливий завтрашній день. І саме ці слова варті стати нашою національною ідеєю.
Любіть Україну!
Максим Левченко, Пл-41